Світочі української науки в царині природознавства

   

Балінський Борис Іванович (1905–1997),

м. Київ

Видатний ембріолог, ентомолог і електронний        мікроскопіст.
Йому присвятив меморіальну доповідь на XV Світовім конґресі з електронної мікроскопії один із її засновників, лауреат Нобелівської премії проф. Кембриджського університету Аарон Клуґ.

Бец Володимир Олексійович

(1834–1894),
с. Татарівщина, Чернігівщина

Засновник учення про цитоархітектоніку головного мозку.Доктор мед. наук (1864), неодмінний член Імператорського товариства любителів природознавства Росії, чл.-кор. Паризького товариства антропологів, уповноважений член Ляйпцизького етнографічного музею.

                  Богомолець Олександер Олександрович
(1881–1946), м. Київ
Видатний патофізіолог. Закінчив Новоросійський (Одеський) університет (1908). Доктор мед.наук (1909, С.-Петербурґ). Академік ВУАН (1929), АН БРСР (1939), АН (1932) і АМН (1944)СРСР, Президент АН України(1930–1946). Зав. кафедри патофізіології 2-го Московського медінституту (1925–1928). Директор Інституту гематології й переливання крові (Москва, 1928–1931).Працював у галузях фізіології й патології веґетативної нерво-
вої системи, кровообігу, імунології, ендокринології й обміну речовин. Розробив учення про роль сполучної тканини в імунітеті, про реактивність, про конституції й діатези, теорію
довголіття. Зі своїми учнями довів дію антитоксичної циторетикулярної сироватки (АЦС) на сполучну тканину супроти розвитку хвороб. АЦС широко застосовували під час війни
як прискорювач загоєння ран. Створив 1931 р. Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології й керував ними до 1946 р. Їх об’єднали 1953 р. (нині –Інститут фізіології НАНУ його імени). З його ініціативи було створено Інститут онкології, Інститут ендокринології й обміну речовин АН України й Інститут геронтології АМН СРСР (на базі створеного ним 1941 р. диспансеру боротьби з передчасним старінням).